Третя сила в СМІ

Найперспективніша Ірпінська громадська організація «Нові обличчя» приємно здивувала Ірпінь рядом корисних проектів та конкретних справ, направлених на підвищення рівня життя ірпінчан та загальне поліпшення інвестиційного клімату міста. Її керівник, кандидат у мери Ірпеня Володимир Карплюк поділився з кореспондентом «РІ» своїм баченням майбутнього розвитку міста.

– Володимире Андрійовичу, як ви сьогодні оцінюєте загальний розвиток Ірпеня?

– Для того, щоб дати відповідь на це питання, потрібно просто прогулятися вулицями нашого міста. Низький рівень благоустрою, наспіх перед виборами залатані дороги, відсутність тротуарів, дорожньої розмітки, хаотична забудова, елементарне сміття на вулицях. Вдумайтесь: ми єдине місто обласного підпорядкування на всю країну, де немає жодного світлофора. Людям, які люблять Ірпінь, болісно дивитись, як із року в рік місто занепадає. За останні 15 років жодна влада не змогла залучити до Ірпеня серйозного інвестиційного проекту. Тому дуже багато жителів Ірпеня вимушені їздити на роботу до Києва.

– А чим же займається влада?

Уже багато років поспіль більшість питань, які виносяться на сесії Ірпінської міської ради – земельні питання адже земля під Києвом завжди цінилася на вагу золота. Проте, якою би цінною вона не була, земля має одну властивість – колись вона закінчується. Неможливо постійно сидіти на цій годівничці й сподіватися, що так буде завжди. Погляньте на приклади європейських міст – основні надходження до бюджетів відбуваються за рахунок вітчизняних та іноземних інвестицій, податків, бізнесу. Сьогодні місцева влада робить все для того, щоб продати те, що дала нам природа. Цей метод вивчають у школі, називається – збиральництво, первіснообщинний лад.

– Ви сказали, що Ірпінь має великі перспективи. У чому вони полягають? Що є у нас того, чого нема у, скажімо, Вишневого або Білої Церкви?

– Ірпінь – унікальне місто в плані свого розташування. 19 км до центра Києва, 3 заїзди зі столиці: через Варшавську трасу, Житомирську трасу, а також нова траса, що будується через Романівку. Поруч у СМТ Гостомель – міжнародний аеропорт. Не розвиватися при таких стартових можливостях – просто злочин. Також Ірпінський регіон завжди славився своїми лісами, адже Ірпінь, окрім власного лісу, оточений ще й лісовими масивами Бучі, Ворзеля та Коцюбинського. Такі неповторні ліси на сьогодні є надзвичайно великою рідкістю. Зараз Київська область потребує спортивно-оздоровчої бази та досконально продуманої і організованої рекреаційної зони. У киян та мешканців області не завжди є можливість відвідувати Карпати або Крим, але ж чим у нас гірше? На базі Ірпінського регіону цілком можливо побудувати один із найкращих в Україні природних парків, який відвідуватимуть жителі всіх регіонів країни. А це також вагомий бізнес та серйозні інвестиційні гроші, які вкрай необхідні нашому регіону для стабільного та стрімкого подальшого розвитку.

– То що заважає Ірпеню стати привабливим для інвесторів?

– Окрім позитивних моментів, існують і негативні. Протягом останніх десятиліть місцева влада довела Ірпінь до жахливого стану, місто занедбане. Який інвестор працюватиме в місті, де вулицями бігають табуни безпритульних собак, де вчасно не вивозять сміття та навіть не ставлять смітників? До того ж коли інвестор має бажання та можливість вкладати кошти до міського бюджету, то чекає побачити у відповідь адекватне ставлення, рух назустріч та готовність йти на компроміси. Натомість йому ставлять різноманітні умови, перекривають шляхи, а причина все та ж корумпованість влади. Неможливо мати все, нічого не роблячи задля цього. Необхідно створити привабливий інвестиційний клімат, і це вже робота міської влади.

– А які загальні прогресивні перспективи міста ви бачите? Чого потребує Ірпінь саме сьогодні?

– Перш за все, Ірпінь потребує нових кадрів. Молодих, перспективних людей, які завжди готові вчитися. Адже основний недолік управлінців старого гарту це те, що вони завжди впевнені у своїй всеобізнаності. Вони відмовляються приймати якісь зміни, а життя за суттю своєю динамічне. Не можна діяти за однаковою схемою п'ять, десять, двадцять років поспіль. Прогрес не стоїть місці, тож необхідно вчитися та розвиватися разом із ним. Існують першочергові питання, вирішення яких не потребує значних фінансових або часових витрат. Це створення регулярної системи вивезення сміття, постійне прибирання вулиць міста, освітлення вулиць, вирішення проблеми безпритульних собак. Угода з найближчим притулком обійдеться місту в три-чотири тисячі гривень на місяць хіба це багато для забезпечення безпеки мешканців, які на сьогодні бояться ввечері ходити по вулицям? Проте владі нині не до проблем людей, адже як і перед будь-якими виборами місцеві чиновники думають, як захистити зароблене «тяжкою працею» та як знову отримати доступ до всіх ресурсів та переваг місцевого бюджету. Наступний пласт – це так звані середньострокові проблеми, вирішення яких потребує певного часу та витрат. Це, наприклад, реставрація доріг та тротуарів, будівництво дитячих і спортивних майданчиків. Ну і, звичайно, існують довгострокові проблеми, для вирішення яких необхідно докласти значних зусиль. Нинішній владі не хочеться цього робити, вона затягує процеси та сподівається, що люди просто забудуть справу «за строком давності». Проте все одно питання залишаються відкритими, і колись за них таки доведеться взятися. Ми бачимо єдиний шлях подолання періоду застою, що триває у Ірпені вже не перший рік. До влади мусять прийти люди, які плануватимуть усі свої дії та погоджуватимуть кожен свій крок з місцевою громадою. Бо сьогодні чиновники тільки збільшили прірву в спілкуванні громади та органів державної влади, довіра до яких на сьогодні впала майже до нуля. Ефективне управління коштами бюджету ось де ховається відповідь на питання, як забезпечити стабільний розвиток міста на найближчі десятки років. І, звичайно, як і в усій країні, гостро стоїть питання політичної за ангажованості місцевих чиновників, їх участь у фінансового-господарських махінаціях та заплутаних корупційних схемах. Знаєте, коли у віце-прем'єр-міністра Грузії запитали, яким чином уряду вдалося за такий короткий проміжок часу досягти таких визначних результатів, його відповідь була простою та лаконічною: «Треба менше красти».

– Володимире Андрійовичу, новий Закон про місцеві вибори передбачає, що всі учасники виборчих перегонів повинні висуватися від політичних партій. Яка партія висуватиме Вас?

– Я людина принципів. Ще у 2004 році мені стало зрозуміло, що діючі політичні сили – це більше популізм, ніж реальні дії. І отримавши пропозицію долучитися до розбудови нової політичної партії «ТРЕТЯ СИЛА» я погодився. Тоді ж народилася ідея створення громадської організації «Нові обличчя». Тому, на відміну від більшості моїх опонентів, я не буду бігати від однієї партії до іншої. Ми спробуємо довести жителям нашого міста, що після дев’ятнадцятирічного вибору між СТАРИМ І СТАРИМ прийшов час повірити новим обличчям. Партія «Третя сила» це нові обличчя Ірпеня.

Розмовляла

Олександра Бондаренко