Василь Гаврилюк: За третьою силою – майбутнє

Кореспондент: Василю Васильовичу, Ви свого часу із соратниками започатковували та очолили політичну партію «Третя сила». Тепер ось днями Олександра Кужель покинула посаду заступника голови партії «Сильна Україна» та

оголосила про створення нового проекту, який вона охарактеризувала як третю силу. Що Ви про це скажете?
В.Гаврилюк: Дійсно, свій майбутній проект О.Кужель назвала третьою силою. Але в якому контексті вона це сказала? Відповідаючи на питання журналістів, чи буде цей проект опозиційним, вона і відповіла – ні опозиційним, ні провладним, а третьою силою.
Кор.: А як Ви вважаєте, чи точно висловилась пані Кужель?
ВГ: Якщо взяти принципову схему, яка прописана у програмних документах та розробках нашої партії, то я не виключаю, що О.Кужель хоче щось створити на засадах Третьої сили.
Кор.: Поясніть читачам, які це засади, що саме прописано у документах партії «Третя сила»?
ВГ: Із самого початку створення нашої партії ми чітко прописали таку схему: є влада, є опозиція, вони борються між собою завжди. А є такі політичні сили, що не належать ні до влади, ні до опозиції. Це і є Третя сила у найширшому розумінні цього слова.
Кор.: То це мова йде про партію «Третя сила», чи не тільки?
ВГ: Не тільки. Завжди були політики та політичні сили центристського спрямування, які не були ні владою, ні опозицією, а тяжіли до позиції Третьої сили. Просто наша партія вперше чітко визначила себе як Третя сила і винесла це у свою назву як партії. Ні до нас, ні після нас цього ніхто не робив, хоча не один політик відносив себе до Третьої сили.
Кор.: Чому ж інші це не робили?
ВГ: Думаю, що так сталося тому, що вони осмислювали поняття третьої сили не так глибоко, як ми. Не хочу нікого образити, але ми не раз переконувалися, що дехто розумів третю силу доволі поверхово. Назвалися так, але не осмислили це, не побудували свою програму на принципах третьої сили.
Кор.: А ваша партія чим від них відрізнилася?
ВГ: Тим, що із самого початку не просто назвала себе третьою силою, а розробила в своїх програмних та ідеологічних документах основні принципи позиції «третя сила». Так чітко і послідовно цього не зробив ніхто, окрім нашої партії.
Кор.: А хто відноситься до цієї течії під широкою назвою «Третя сила»?
ВГ: Це дійсно політична течія, політичний напрямок. Причому напрямок залишається, а деякі політики, чи партії туди то входять, то покидають цю нішу.
Кор.: Наприклад хто?
ВГ: Наприклад, Володимир Литвин. Був час, коли В.Литвин дійсно займав позицію третьої сили і як політик і як глава партії. І ця партія також стояла на позиціях третьої сили, тобто не належала ні до влади, ні до опозиції. А потім В.Литвин та його партія увійшли до провладної парламентської коаліції і стали провладною силою, а В.Литвин став провладним політиком. Він уже не стоїть на позиціях третьої сили.
Кор.: То можна партію Литвина прирівняти до Партії регіонів, а його самого – до політиків цієї партії, до В.Януковича, М.Азарова, інших керівних «регіоналів»?
ВГ: Ні не можна. Позиція і самого Литвина і його партії є трохи помірнішою. Все-таки багаторічне перебування на позиціях третьої сили не пройшло для Литвина даремно. Навіть у складі провладної парламентської більшості він прагне формулювати свої позиції та оцінки більш м’яко, більш компромісно. Хоча все-таки відчувається, що він став на бік влади.
Кор.: А ще кого можна віднести до напрямку третьої сили?
ВГ: Наша партія у своїх публікація та виступах не раз називала ці імена. На позиції третьої сили у різний час та на різний період ставали В.Литвин, А.Кінах, А.Яценюк, А.Гриценко, В.Кличко, інші.
Кор.: Чому ж політики третьої сили не об’єднаються і не виступлять єдиним фронтом. Уявіть собі передвиборчий блок «Третя сила», до якого увійшли б А.Яценюк, В.Кличко, А.Гриценко, партія «Третя сила», та ж О.Кужель, інші. Може б і В.Литвин приєднався.
ВГ: Нагадаю читачам, що політичні блоки тепер не мають права брати участі у виборах. А якщо говорити про об’єднання, то цей варіант був би можливий при одній умові – якби усі бажаючі стали членами однієї партії. Логічно, що це мала б бути партія «Третя сила».
Кор.: Але ж вищеперераховані політики є амбітними, у кожного своя партія, чи громадська організація. Хіба вони погодяться увійти до іншої партії, так би мовити «лягти» під когось?
ВГ: А я й не говорю про необхідність відомим політикам під когось «лягати». Говорю про те, що політичний напрямок «Третя сила» найбільш чітко зафіксований у назві нашої партії. А щодо керівництва, то й це питання можна вирішити. Наприклад, вирішити, що главою партії стане найрейтинговіший з цих політиків, інші стануть його заступниками, увійдуть до Політради.
Кор.: Але хіба це можливо?
ВГ: У тому й справа, що це було б доречно, розумно, але треба визнати, що такий поворот подій є нереальним.
Кор.: А хіба ці політики не розуміють, що таке об’єднання було б для них плюсом?
ВГ: Думаю, що розуміють. Але ж амбіції, куди їх подінеш? Кличко зі своєю партією не увіллється до «Фронту змін» А.Яценюка, Яценюк не увійде до партії «Удар» Кличка і так далі. Кожен ліпить щось своє. Ось і Кужель. Вирішила вона йти до третьої сили – так входь в одну з цих партій. Так ні, хоче організувати щось своє. Маленьке, але обов’язково своє. У цьому, як у краплі води відбивається уся ситуація.
Кор.: Чому ж політики третьої сили так нерозважливо поводяться? Можуть посилитися, але не хочуть.
ВГ: Не тільки політики третьої сили так вчиняють. А хіба опозиція не так себе поводить? Вона теж може об’єднатися, але діє розрізнено. А владі це вигідно.
Кор.: Отже виною усьому є амбіції?
ВГ: Так, це наша давня історична проблема. В історії України дуже багато прикладів, що політики не об’єднувалися, а навпаки, роз’єднувалися, послабляли себе і у підсумку програвали.
Кор.: На що ж тоді сподіватися?
ВГ: На те, що з часом виборчі настрої електорату будуть все більше схилятися до позиції Третьої сили і це примусить політиків задуматися про об’єднання. Ви подивіться – зараз падають рейтинги і влади і опозиції. Це означає, що зростають шанси третьої сили. Політикам це треба зрозуміти і використати. Я вірю, що це коли-небудь станеться, адже за третьою силою – майбутнє, тому що ми виражаємо думку і позицію народу найбільш повно.