Різдво та різдвяне прийняття-2012

Однак щороку соціальна ситуація в країні, загальна атмосфера, що панує у суспільстві, масові настрої на момент Різдва позначаються на настроях кожної сім’ї, кожного українця.

Погодьтеся – одна справа святкувати Різдво Христове, коли події у державі йдуть у потрібному напрямку, інша справа – коли вони йдуть, за переконаннями більшості громадян України, у напрямку неправильному.
А згідно з соціологічними опитуваннями, кількість таких громадян невпинно зростає – зокрема, за даними фірми «Соціополіс», таких восени минулого року було 73%. А це ж ще цифри не остаточні – адже після опитування був ще вирок Юлії Тимошенко, відмова їй в апеляції, етапування лідера опозиції до колонії, провал саміту Україна-Євросоюз, песимістичні прогнози на 2012 рік, очікування зростання цін та погіршення рівня життя.
Влада усіма силами прагне підняти настрій суспільству, посилаючи йому різноманітні оптимістичні мессиджі. Так, Уряд обіцяє зростання соціальних виплат і невелику інфляцію, але українці давно уже звикли, що цифри офіційної статистики зовсім не збігаються з реальними соціально-економічними процесами – влада мажорно рапортує, а життя навколо погіршується.
Уряд щороку запевняє, що інфляція становить усього декілька процентів, а ціни чомусь зростають на десятки відсотків, а то і в рази. Бюджетники та малозабезпечені отримують якісь невеликі добавки до зарплат і пенсій, але зростаючі комунальні платежі і ціни їх миттєво з’їдають, і люди знову – в мінусі. А це настрою зовсім не додає.
Що побачили українці напередодні Різдва, незалежно від того, святкують вони його за Юліанським чи Григоріанським календарем?
Вони побачили, що глава держави і його політична сила повністю зосередили в своїх руках владу, що судова система знову почала діяти на основі телефонного права, вони відчули себе незахищеними – бо якщо таким чином, як це сталося, можна засудити екс-прем’єр-міністра і лідера опозиції, за якого заступався увесь світ, то що вже казати про «маленького українця»? На який судовий об’єктивний розгляд усі ми можемо очікувати у випадку чого?
Люди відчули, що кожного з них можуть перемолоти, і забутий, здавалося б, навіки страх знову, як за авторитарних радянських часів, розповзся по людських душах.
Люди побачили, що ніхто нічого зробити не може – ні опозиція, ні партії, ні засоби масової інформації, ні громадські організації – щоб змінити напрямок подій в країні. Вони бачать, що владна сила скоро забере вже останній ресурс українця – землю, і тоді ми, як висловився Ю. Луценко, будемо на своїй колишній землі індіанцями у резерваціях.
Що почули українці напередодні Нового року і у перші дні Нового року?
Вони почули хор голосів з усіх теле- і радіоефірів, які майже одностайно констатували, що минулий рік був неуспішним (складним, непростим, поганим, провальним – вибирайте будь-яке визначення) і ніхто не сказав, що рік пройшов добре, навіть влада посоромилася таке стверджувати. А якби такий голос прозвучав, то хто б йому повірив, порівнявши цей псевдооптимізм зі своїм повсякденним життям?
Вони почули, що чоловік Юлії Тимошенко попросив політичного притулку в Чехії через небезпеку переслідувань і миттєво його отримав. І ще безліч свідомих та неусвідомлених сигналів прийняв за ці дні мозок пересічного українця, не давши його душі розради та надії на краще.
І тим не менше, Різдво не чекає інших часів, воно прийшло з невмолимістю сонця і треба було його якщо і не відсвяткувати за браком настрою, то, бодай, відзначити.

Не забарилися з привітаннями політики – і влада, і опозиція. Президент В. Янукович напередодні Різдва привітав народ: «Дорогі співвітчизники! Вітаю усіх з великим святом – Різдвом Христовим! Радість народження Сина Божого сповнює наші серця теплом та надією. Різдво єднає та примирює нас. Адже сьогодні Спаситель несе світло добра і любові до кожної оселі. Бажаю всім радісних, веселих свят. Нехай ваші рідні та близькі будуть здоровими та щасливими. А у кожному домі панує мир, достаток та злагода. Многая і благая літа Україні та Українському народові! Христос народився! Славімо Його!»
Президент зустрів Різдво у Почаївській Лаврі на Хмельниччині, де Намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври Володимир побажав йому «мудро керувати своїм народом».
Можливо, підписуючи підготовлений спічрайтерами текст, В. Янукович не звернув увагу на ці слова: «Різдво єднає та примирює нас. Адже сьогодні Спаситель несе світло добра і любові до кожної оселі», але багато хто в Україні їх помітив.
Передусім, ті, з ким Янукович і не з’єднався, і не примирився, і чиї оселі на різдвяні свята були зовсім невеселими.
Перш за все, це стосується ув’язненої Качанівської жіночої колонії – Юлії Тимошенко. Через свою доньку Євгенію, якій двічі на тиждень дозволено побачення з матір’ю, пані Юлія передала такий текст: «Від усього серця вітаю з найкращим, світлим святом – Різдвом Христовим! Хочу, щоб сьогодні, зібравшись з родиною, всі відчули, що разом – ми сильні і можемо подолати будь-які перешкоди. Хочу побажати всім добра і радості, сімейного благополуччя та любові.
Понад дві тисячі років яскрава Різдвяна зірка вказує людям вірний шлях. Я вірю, що Господь благословить Україну, і кожен з нас відчує та зрозуміє, які шляхи є вірними, які вчинки – гарними, а які рішення – справедливими. Різдво Христове дарує всім нам впевненість у тому, що добро обов’язково переможе зло. Я хочу, щоб Господь подарував нам силу в боротьбі за Україну, за кожну людину, за права і можливості всіх українців! Христос народився! Славімо його!»
Як повідомлялося, Юлія Тимошенко також подякувала Святішому Патріархові Київському і всієї Руси-України – Філарету, який благословив молебень під стінами Качанівської колонії, отцеві Віктору Маринчаку, який провів молебень на честь Різдва Христового та всім своїм соратникам, які разом молилися за справедливу долю.
Мессидж з Лук’янівського СІЗО надіслав і Юрій Луценко, але він мав більше політичний, ніж святковий зміст.
Патріарх Філарет, коментуючи напередодні Різдва долю цих лідерів опозиції, зазначив: «Те, що сталося з Юлією Тимошенко, Юрієм Луценком та з іншими – треба перенести мужньо. У цьому випробуванні міцніє дух людини. Треба згадувати багатостраждального Іова. Він страждав не тому, що був винний. А тому, що Господь його випробовував. Чому і Тимошенко, і Луценко проходять такі важкі випробування? Тому що – сильні. Іов був сильним – і витримав. І Господь після випробування дав Іову вдвічі більше: багатства, отар, землі, дітей. То ж на випробуваннях їхнє життя не закінчується…»
Різдвяне привітання Прем’єр-міністра М. Азарова було схожим на самозвіт, у якому очільник Уряду прагнув переконати народ у тому, що «жити стало краще, жити стало веселіше» і влада, мовляв, показала себе молодцем.
Голова Верховної Ради України – В. Литвин – навпаки, всіляко уникав конкретики. Підкресливши, що Різдво «навертає жити у добрі, керуватися його законами і творити добро», спікер побажав народові «несхибного поступу шляхом, визначеним Господніми заповідями».
Було б добре, якби глава парламенту показав на прикладі підвладних йому законотворців, як саме вони керуються Господніми заповідями і яким чином «творять добро», приймаючи лобістські закони, що аж ніяк не допомагають Україні розвиватися, а заганяють її у розряд третьосортних країн.
Спічрайтери лідера «Фронту змін» підсунули йому на підпис якийсь закручений текст, згідно з яким А. Яценюк від імені народу заявив, що ми «прагнемо змін і сподіваємося на мудру доброту їхньої сили». Як сказано в одному анекдоті – «ти сам зрозумів, що сказав?» Адже, що таке «мудра доброта сили змін», напевно, не скаже і сам підписант цього «заумного» привітання.
Прохопившись, що різдвяні свята «виповнені… сміливими очікуваннями», А. Яценюк у чомусь видав свої заповітні мрії – адже зрозуміло, що його «сміливі очікування» пов’язані з тим, що за відсутності ув’язненої Ю. Тимошенко, саме пан Арсеній має усі шанси стати у 2012 році лідером парламентської опозиції.
Голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода» – Олег Тягнибок – вітав, напевно, тільки своїх, бо звернувся: «Дорогі брати і сестри!» Так звертатися до усіх має право хіба що священнослужитель, а не політик. Серед побажань лідера українських націоналістів виокремлю наступне: «Згадаймо усіх, хто віддав життя за Віру і Свободу. І помолімося за щастя наших дітей, за велике майбутнє для України».
У Різдвяному посланні Глави Української Греко-Католицької Церкви – Блаженнішого Святослава – звернімо увагу на таке підбадьорення: «Бадьорімося всі ми, бо присутність на землі воплоченого Христа – нашого Спаса – це для нас джерело невимовної сили й надії в нашому земному житті з його змаганнями та випробуваннями. Лише у Його народженні, у Різдві незмінного і вічного Бога, народжується нове й краще майбутнє, яке дає зміст і певність нашому теперішньому… Зустрічаймо сьогодні Предвічного Бога відкритим серцем і сповняймося Його небесною благодаттю, радістю та миром. Нехай ця різдвяна радість підбадьорить і скріпить нас у нашій щоденній праці та молитві, дарує єдність і злагоду в наших громадах».
Недільного вечора, 8 січня, Урочисте прийняття з нагоди Різдва Христового здійснив, за традицією, Предстоятель Української православної Церкви Київського Патріархату – Святіший Філарет.
Прийняття, також традиційно, відбулося у залі «Еліта» столичного ресторану «Русь».
Гості сходилися звідусіль, роздягалися у холі, радо віталися та проходили до зали.
Патріарх Київський і всієї Руси-України, незважаючи на щільний графік Різдвяних богослужінь, виглядав бадьорим. Довга вервечка запрошених протягнулася з першого поверху по сходах на другий, де Святіший приязно зустрів і особисто привітав гостей.
Коли усі півколом розташувалися, Патріарх звернувся з промовою і одразу ж поставив принципове запитання: «Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у важких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?»
Тут Патріарх розвинув тему терпіння, на численних прикладах показавши, що в історії чинилося багато несправедливостей стосовно людей і, навіть – Спасителя, але перетерпівши усі утиски і переслідування, правда завжди перемагала. – «Переможе вона і тепер, рано чи пізно», – наголосив Патріарх.
Він продовжив: «Сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. Правдивих християн мало. Тому рівень моралі в суспільстві пішов на спад… Не лише миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання. Ось чому нам так важко живеться на землі.
Таким же гріховним і навіть набагато гіршим був світ до народження Христа Спасителя, Сина Божого. Людина не могла звільнитися від гріха, який є причиною всіх страждань і смерті. Тому Син Божий – Творець всесвіту – прийшов на допомогу людству. Своїми стражданнями, смертю і воскресінням Він подолав гріх і смерть у людській природі – цим оновив наше єство і став Спасителем.
Сьогодні ми святкуємо початок нашого визволення від гріха і смерті, яким є Різдво Христове. Бо без Різдва Христового, тобто без втілення Сина Божого, не відбулося б оновлення людської природи.
Християни стали носіями цієї оновленої людської природи. Вони змінили світ, духовно переродили та оновили його. Але досягли цього, як і Христос, шляхом страждання, мучеництва, великих подвигів.
Якщо людська природа оновлена, й у світі живе більше двох мільярдів християн, то чому світ став таким гріховним? Чому, зокрема, український народ страждає? Тому, що християни не провадять християнський спосіб життя, – живуть не по правді, не чують голосу совісті, шукають насолод, несправедливо збагачуються, не бачать навколо себе бідних лазарів!
Різдво Христове принесло радість усьому світові, всім народам і кожній людині, але цією радістю скористаються не всі.
Необхідно серйозно задуматися над тим, як наповнити християнським духом усі сфери суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. В любові до Бога полягає сутність життя розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога – це перша і найбільша заповідь. Друга заповідь Божа – любити ближнього, як самого себе.
Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква!
Піднявши чарку з коньяком, Глава УПЦ КП проголосив: «Цього святкового різдвяного дня сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і з Новим роком. Поздоровляю зі святом українців, розсіяних по всьому світі, в Америці і в Канаді, в Європі і в Австралії, які люблять свою Батьківщину і вболівають за нашу Українську державу.
У ці різдвяні дні помолимося, щоб Господь зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.
Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у Новому році у випробуваннях нашої віри та любові до України, і нехай омине нас чаша Його праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма нами! Христос народився! Славімо Його!»
Присутні хором відгукнулися: «Славімо Його!» Патріарх благословив «яствіє і пітіє» і запросив присутніх до пригощання та спілкування, що ті із задоволенням і зробили.
Серед присутніх було багато відомих людей, але обсяг репортажу не дозволяє показати світлини багатьох з них. Прийняття пройшло, як завжди, у щирій, невимушеній атмосфері. Патріарх Філарет традиційно провів ці дві години на ногах, ні на хвильку не присів, особисто переговорив ледь не з усіма присутніми. На запитання: «Як Ви це витримуєте?», Святіший посміхнувся і відповів: «Бог помагає».
Прийняття, як і Різдвяні свята, закінчилося. Але його тепло і світло з нами.
Христос народився! Славімо Його!