Мірятися м’язами чи об’єднуватися мізками?

Рік 2012-й сприймається, передусім, як рік чергових виборів до Верховної Ради. Саме на них стане ясно – чи зможе опозиція дати бій владі, чи програє і буде відкинута на маргінеси. Чинником можливої перемоги опозиції є її здатність правильно побудувати стратегію виборчої кампанії,

правильно «розрулювати» інтереси кожної партії на мажоритарних округах тощо.
Одним із вагомих нових гравців на цих виборах може стати партія Віталія Кличка «Удар». Їй прогнозують подолання прохідного бар’єру. Тому позиція партії та її лідера викликає інтерес, що і засвідчила прес-конференція В. Кличка в агентстві УНІАН 12 січня.
Коли в політику входять такі самодостатні особистості як Віталій Кличко, у декого виникає сумнів – а чи адекватно розуміють вони ситуацію в низах, чи знають достеменно Україну, її простий народ, який мають намір захищати у майбутньому парламенті?
Тому коли високий гарний мільйонер, кремезний чемпіон світу з боксу, який значну частину свого часу проводить за кордоном, зайшов до тісної зали УНІАН, один із журналістів вирішив трохи «присадити на хвіст» всесвітню знаменитість і запитав: «А як давно останній раз шановний пан Кличко був у селі?» Відповідь була неочікуваною: «Я декілька тижнів тому спілкувався зі селянами Західної України, які сказали, що не бачать світлого майбутнього української держави».
Розвиваючи цю тему, пан Віталій зізнався, що шокований тим, що ті держави, які ще 20 років тому розвивалися на одному рівні з Україною, сьогодні є членами Європейської спільноти та показують значно вищий рівень життя їхнього населення. З іншого боку він пишається тим, що наша держава може також похвалитися значними успіхами у науці, культурі та спорті, але закликає до реформ в економіці, в суспільному житті. Починати потрібно з Києва, адже, за словами самого Кличка, «Київ – це візитна картка України».
Таким чином, В. Клично позначив дві головні сфери своїх інтересів – Верховна Рада та Київ, чиїм мером він уперто хотів би стати.
В. Кличко пропонує провести вибори столичного голови разом з виборами до Верховної Ради і у два тури. При цьому заявляє, що знову балотуватиметься, і вимагає повернути столичному мерові функції повновладного керівника, і не згоден зі статусом «англійської королеви», у якому перебуває постійно відсутній в Україні нинішній безправний голова Києва – Л. Черновецький.
Більшість запитань стосувалось позиції «Удару» та самого пана Кличка щодо стратегії і тактики на виборах.
Пан Віталій показав аудиторії листок і сказав, що пропонує колегам по опозиції «Угоду про співпрацю та взаємодопомогу на виборах». Проте можливості ознайомитися з текстом він не надав, а просто озвучив деякі положення цієї Угоди.
Потрібно буде прописати єдині вимоги до кандидатів у депутати, серед яких Кличко виокремив професіоналізм кандидатів, прагнення до розвитку демократії в Україні, врахування думки людей, дотримання громадянських прав та свобод і сповідування європейських цінностей.
Щодо узгодження єдиних кандидатів від опозиції на кожен мажоритарний округ, то позиція пана Кличка є відмінною від позиції А. Яценюка, який наполягає на взаємоузгодженні і уже, начебто, досяг цього по 170-ти округах. В. Кличко зазначив, що його партія не бере участі у процесі узгодження, а дотримується думки, що найкращого кандидата у депутати на кожен округ треба визначати не в закритих партійних кабінетах, а перед лицем виборців, у своєрідних «праймериз», тобто – попередніх виборах, на яких зондується рівень популярності кандидата.
Ідея українських праймериз не є новою, на минулих виборах її широко рекламувала та спробувала реалізувати партія С. Тигіпка «Сильна Україна». Проте узагальнення цього досвіду та оцінку придатності праймериз для українських реалій широка громадськість так і не почула.
Партія «Удар» має намір співпрацювати з «Батьківщиною» та «Народною самообороною» і сподівається, що їхні лідери – Ю. Тимошенко та Ю. Луценко – все ж таки, зможуть безпосередньо узяти участь у виборах. А з Анатолієм Гриценком В. Кличко сподівається до березня домовитися про об’єднання їхніх партій як близьких ідеологічно.
Думаю, що таке об’єднання можливе через влиття партії А. Гриценка в «Удар», бо і В. Кличко є популярнішим від свого колеги, і партія боксера бачиться більш «ударною».
Не виключає В. Кличко співробітництва зі «Свободою», хоча, на мій погляд, ідеологічно – це дві досить різні, навіть малосумісні партії.
В. Кличко виокремив питання про можливу фальсифікацію підсумків виборів-2012 і закликав усі загони опозиції спільно боротися проти неї, зокрема, запросити закордонні демократичні сили для створення комісії спостерігачів за чесністю проведення виборів і підрахунком голосів. Так що діаспора також має готуватися до відряджень в Україну.
Глава «Удару» не згоден з ідеєю звернутися до моральних авторитетів рівня Л. Костенко, щоб ті очолили списки опозиції, як це запропонувала Ю. Тимошенко. Він наголосив, що політикам, які втратили довіру населення, потрібно не звертатися до літераторів, а повертати її собі, і вчинками підвищувати свій моральний авторитет.
Ключовими були такі слова лідера «Удару», звернені до колег по опозиції: «Ми не маємо мірятися м’язами один з одним. Критика та випади один проти одного працюють на руку владі».
Від себе скажу, що взаємопоборювання у стані опозиції було є і, напевно, буде, тільки у різних формах. Розбіжності у позиціях становлять основу такого поборювання, навіть якщо воно буде прихованим та обережним. Якщо, наприклад, В. Кличко закликає до єдності позиції, але не налаштований, наприклад, з Яценюком узгоджувати кандидатури на кожен округ, а з Юлією Тимошенко – залучати до лав опозиції моральних авторитетів, то подібні розбіжності у думках рано чи пізно виллються у різні дії.
А різнобій дій опозиціонерів – це і є бажання влади. За таких умов владі буде легше, адже вона виступить єдиним загоном, а опозиція – декількома. Тому тільки єдність думок, планів, підходів, тобто – інтелектуальна, мізкова єдність – може зміцнити опозицію.
Якщо ж опозиція не об’єднається «мізками», то – рано чи пізно – почне мірятися м’язами. А це є шлях до ймовірної поразки.
Дякую за допомогу Марині Корчака