Влада і опозиція знову розірвали країну. Об'єднати її може тільки "Третя Сила"

Влада і опозиція знову розірвали країну. Об'єднати її може тільки "Третя Сила"

Василь Гаврилюк

"Є влада, а є опозиція. Вибори може фальсифікувати влада, а не опозиція".

Ринат Ахметов, 7 лютого 2010 року

Усі наші читачі добре знають результати виборів Президента України. Але чи добре осмислили все те, що відбулося і що нас усіх чекає найближчим часом? Ось тому пропоную на основі всього того, що ми з вами знаємо про результати голосування, заглянути трохи глибше у суть того, що відбулося в країні.
{jcomments on}

Так, точно піду 66,1%
Скоріше – так, але точно не знаю 11%
Ні, не бачу в цьому сенсу 12,4%
Ні, бо не буду дома (за місцем реєстрації) 5,1%
Ні, з інших (поважних) причин 0,9%
Ні, мене це не стосується 2,8%
Не знаю 1,7%
Свій варіант 0%

Зверніть увагу на дві групи виборців. Перша група налаштувалася йти й вибирати і таких було до 77%. Те, що реально прийшли менше, не відкидає факту: люди були активно налаштовані змінити ситуацію в країні, яка уже всіх «дістала» до печінок.

Але з яким рішенням вони збиралися йти голосувати ще у першому турі, коли було майже два десятка кандидатів – здається є на всі смаки, вибирай кого хочеш. Ось як були налаштовані люди:

На основі яких критеріїв ви робите вибір на користь того чи іншого кандидата на посаду президента України?

я за «менше зло»     - 32.27% - 81
я голосуватиму скоріше «проти», ніж «за»     - 20.32% - 51
думки авторитетних для мене людей    - 3.19% -  8
матеріалів ЗМІ    - 0.80% -  2
виступів кандидатів    - 8.37% -  21
особистої симпатії    - 14.34% -  36
я проти всіх, вибору немає    - 20.72% -  52

Подивіться на ці відповіді і вдумайтеся у них. Люди йшли голосувати, але з яким настроєм? Кого збиралися обирати? Усього 14% симпатизували кандидатам, усього 8% сприйняли виступи кандидатів. Це ж повний провал по лінії конструктивних пропозицій і програм кандидатів, це означає, що ніхто з них не зміг запропонувати народу таку програму, яка б захопила не 14%, а більшість виборців. Крім того, незважаючи на шалену рекламну кампанію, у якій кандидати усілякими засобами хотіли сподобатися виборцям, вони змогли викликати симпатію лице у восьми з хвостиком відсотків.

Що це означає? А це означає, що народ України у лютому 2010 року був поставлений у такі умови, що змушений був вибирати серед тих кандидатів, які були йому не симпатичні і чиї програми не переконували, на брали «за живе»!

Ви мені скажете – але ж люди голосували все-таки, вибирали, то кого ж тоді вони обирали? А я вам відповім так: і ця таблиця свідчить, і багато з вас добре знають та підтвердять – голосували за когось, як за менше зло (32%), а 20% взагалі були так розстроєні та незадоволені підбором кандидатів, що збиралися голосувати проти всіх і тільки в останній момент пересилили себе та якось уже проголосували за конкретного кандидата. Тому й не дивно, що для 31% опитуваних результати першого туру виявилися несподіваними. Наголошую - несподіваними! А нам говорять, що перемогли і вийшли до другого туру ті, хто й повинен був вийти. Виходить, що це не так!

Перед другим туром подібні настрої зберігалися:

Чи знаєте Ви, як проголосуєте 7 лютого?

Так - 84,5%
Скоріше – так, але ще думаю - 4,3%
Ні - 1,2%
Не піду на вибори - 8,6%
Свій варіант - 1,4%

Отже, більшість знала – підкреслю – знала ЯК проголосує, але це ще не означало, що люди на 100% знали ЗА КОГО будуть голосувати . Бо сюди входили і ті, що визначилися: проголосую не за когось, а проти всіх. Чому проти всіх – поговоримо окремо і трохи нижче. А ще зверніть увагу, що понад 11% перед другим туром думали: маю свій варіант, не знаю, не піду на вибори тощо.

Коли говорять, що всі начебто  знали - у фінал вийдуть двоє відомих, Янукович та Тимошенко, опитування цього значною мірою не підтверджує:

Чи чекаєте Ви від виборів якихось несподіванок?

Ні, усе передбачувано - 18,8%
Загалом ні, хоча все може бути - 21,3%
Ні, але так би хотілося! - 28,9%
Так, усього можна чекати - 25,9%
Не знаю - 0,7%
Мене це не стосується - 2,7%
Свій варіант - 1,7%

Наголошую – тільки біля 19% опитуваних вважали, що все передбачувано, що у другий тур вийдуть 2 відомі особи. А практично 56 відсотків з цим не погоджувалися, та ще 30%, хоча й хотіли передбачуваного результату, але вважали, що він буде непередбачуваним. Запам’ятайте це – понад 82 відсотки були внутрішньо готові до нових імен!

Що це означає? А це означає, що народ не погоджувався з тим, що йому нав’язувати тільки двох кандидатів і намагалися переконати, що іншого варіанту бути не може. На 82% люди були психологічно готові до якогось іншого варіанту. До якого? Багато з них цього не знали, дехто не міг ясно сформулювати, чого саме він чекає, але знову підкреслю: подавляючи  більшість українського народу вже дозріла до того, що хоче змін не тільки у країні, але й у засмальцьованій колоді кандидатів на виборні посади, хоче нових кандидатів, хоче обирати нове покоління.

Проте, коли людей у результаті масованої моральної та грошової обробки поставили перед фактом і у результаті потужного багаторічного рекламного «бомбардування» та зомбування виборців у другий тур вийшли два кандидати, то людям нічого не залишалося, як вибирати з того, що їм пропонують.

Шість екзит-полів, тобто опитувань при виході з виборчих дільниць тих, хто вже проголосував, у день голосування 7 лютого показали, що виборці невеликою більшістю були налаштовані на користь В.Януковича.

Судячи з усього, така одностайність не на її користь потрясла Юлію Тимошенко, яка була налаштована тільки перемагати і іншого собі не уявляла. Вона мала вийти до журналістів у своєму виборчому прес-центрі одразу після оголошення результатів екзит-полів, тобто десь о 20.05, а змогла вийти тільки через годину – очевидно, брала себе в руки, приходила до тями від несподіваного для неї результату, радилася і обдумувала що сказати.

На фотографії нашого головного редактора газети, який там був і усе бачив на власні очі, ви також можете побачити Юлію Тимошенко, яка робить свою першу заяву про незгоду з результатами після оприлюднення підсумків 7 лютого після 21 години.

Фото Віктора Рибаченка

Висновок перший: багато виборців очікували, і опитування це показали, що окрім нав’язаних їм двох кандидатів до другого туру і перемоги може пробитися хтось третій. Країна чекала представника широко взятої третьої сили. Але її знову заблокували олігархічні клани, яким невигідні нові обличчя, нові політики, нові підходи.